Опубліковано автором marikruasan

Розділ 9

224.10.07 | 12:43

Голова Томаса загоїлась набагато швидше ніж він передбачував. Дуже скоро він вже повернувся до своєї кімнати, відвідував заняття. Нічого не змінилося. Після дня операції не залишилося і сліду Терези, Мінхо, або хлопця на ім’я Ньют. Або когось іншого хто мав відношення до того випадку. Іноді коли він йшов по коридору, він чув голоси. Вони були досить далеко і він не міг зрозуміти звідки вони лунають. Але він чув що голоси дитячі. Це змушувало його замислюватися «Що зі мною не так?» а інакше, чому іншим дозволяли так багато спілкуватися одне з одним. Коли його черга?

Він міркував над цим кожного дня. Іноді він міг пояснити це як частину експерименту. Можливо деякі діти жили разом, а інші на самоті. Скоріш за все, незабаром вони поміняються ролями.

Випукла лінія над його вухом назавжди закарбувала місце, де вони робили надріз. Вона вже заросла волоссям і він майже не згадував про неї. Також він з’ясував, що не відчував нічого дивного. Іноді його мучили сильні болі у черепі, неначе там все стискали якісь магічні руки. Коли б він не запитав доктора Пейдж або своїх вчителів про імплантат, вони зазвичай повторювали слова одне одного – він аналізує організм хлопця – і вони завжди поспішали наголосити на тому наскільки рідше йому треба проходити тести. Він дійсно цінував це.

Доктор Пейдж безперервно запевняла його що були причини з яких його зараз ізолювали , що про нього намагаються піклуватися якомога краще, тримати його в безпеці. Зовнішній світ був жахливим, жахливим місцем, повсюди радіація і кранки. І вона казала, що їм потрібно краще розібратися у хворобі перш ніж Томас почне взаємодіяти з іншими дітьми , що він був особливим — вона ніколи не вдавалася в деталі. Але вона так часто приносила йому книжки і портативний ігровий майданчик, що він не міг сумніватися в її доброті. Він був впевнений, що вона робить це не просто щоб заспокоїти його. Вона сповнює його дивне життя чудовими речами.

Одного ранку він прокинувся від пекучого головного болю і сильного запаморочення. Раніше такого ніколи не було. Він зібрав усю свою силу волі щоб працювати за ранковим графіком. Він закуняв під час обідньої перерви. Здавалося, він ледве встиг закрити очі, як у двері постукали. Це його налякало, але він підскочив щоб відчинити, побоюючись, що він проспав свої денні заняття. Цей рух викликав потужну хвилю болю. Голова розколювалась.

Його серце завмерло коли він побачив доктора Лівіта в коридорі. Його лисина виблискувала під світлом ламп.

— О, — вирвалося у Томаса перш ніж він встиг опанувати себе.

— Здоров, синку — відповів Левіт, бадьорим як ніколи голосом. — Ми підготували для тебе великий сюрприз. Він тобі сподобається.

Томас дивився на чоловіка. Він відчув раптове запаморочення. Слова сказані доктором Лівітом викликали таке потужне дежавю, що йому здалося, що він усе ще спить.

— Гаразд, — сказав він намагаючись приховати свій дискомфорт. Він був радий будь яким змінам у розкладі. — Що це?

На обличчі доктора Лівіта з’явилася дивна, нервова усмішка.

— Ми – психодуми, — вишкірився чоловік — вирішили що настав час тобі познайомитися з іншими. Ми, гм, вирішили почати з Терези. Згоден? Хочеш зустрітися і провести трохи часу з нею? Можливо все пройде краще ніж під час вашої, гм, неофіційної зустрічі.

Його усмішка стала ще ширшою, але очі залишалися похмурими.

Пройшло багато часу відколи Томас відчував неначе щось спалахує всередині.. Він хотів зустрітися з Терезою більш за все на світі.

— Так, — сказав він — безумовно. Я гадаю, що це мені дуже сподобається.

***

Поки вони крокували, дивне дежавю знову повернулося. Ніби раніше він вже йшов тут з тією ж самою метою. Чоловік провів його у невеличкий кабінет, на цьому поверсі. Тут не було нічого крім порожнього стола і пари стільців. Дівчина на ім’я Тереза вже сиділа на одному з них, і сором’язливо усміхалася Томасу.

Це відчуття вжалило його навіть сильніше ніж раніше і він ледве не спіткнувся. Всі ці події — кімната, Тереза, освітлення – це було таким знайомим, і здавалося неможливим, що все відбувалося вперше. Плутанина затьмарювала його розум.

— Сідай, — сказав Лівіт, нетерпляче жестикулюючи.

Томас спробував опанувати себе. Він сів і чоловік вийшов у коридор, майже закривши двері.

—  Ми вирішили ,що час вам побалакати малята, — сказав Лівіт і зі швидкою усмішкою додав — Насолоджуйтеся — та закрив двері.

Його накрила ще одна могутня хвиля дежавю.

Томас не міг відірватися від місця де тільки, що стояв чоловік. Він був настільки збентежений, що забув про Терезу.

Декілька хвилин тому, хлопець був у захваті, а тепер йому було ніяково. Він мало не підвівся і не втік, спантеличений дивним поривом почуттів. Нарешті він пересунув стілець і змусив себе поглянути на неї. Вона дивилася на нього. Їх очі зустрілися.

— Гей… — це все, що він зміг видушити

— Привіт, — відповіла Тереза. Вона знову сором’язливо усміхнулася. І Томас міг би присягнутися, що вже бачив таку усмішку колись давно, в цій самій кімнаті.

Але зараз не час міркувати про це. У нього буде багато часу подумати про цю дивину. Він жестом обвів кімнату.

— Чому вони привели нас сюди?

— Не знаю. Я гадаю, вони просто хотіли щоб ми зустрілись і розмовляли.

Вона не вловила сенс його питання. Він вирішив що це була спроба сарказму.

— Давно ти тут?

— З п’яти років.

Томас поглянув на неї намагаючись вгадати скільки їй:

— Загалом…

— Загалом чотири роки.

— Тобі лише дев’ять?

— Так. А що? Тобі скільки?

Томас не був впевнений що може відповісти на це запитання. Він вирішив що вони були приблизно одного віку.

— Так само. Ти просто виглядаєш старшою.

— Мені скоро виповниться десять. Ти тут стільки ж ?

— Так.

Тереза посунула стілець і підклала одну ногу під себе. Томасу це не здалося дуже зручним але йому подобалося що вона розслабилася. З ним відбувалося те ж саме — чим більше вони розмовляли, тим швидше дежавю відходило на задній план.

— Чому деяких з нас тримають окремо? — запитала вона. — Я постійно чую сміх і крики дітей. І я бачила величезну їдальню. Там можна годувати сотні людей.

— Отже, вони також приносять тобі їжу прямо до кімнати?

Тереза кивнула.

— Три рази на день. Більшість її смакує як лайно.

— Ти куштувала лайно? — він затримав дихання, сподіваючись що це хоч трохи було схожим на жарт.

Тереза не розгубилася.

— Воно не може бути гіршим за їжу, якою нас годують.

Томас щиро засміявся. Він чудово почувався.

— Хах. Ти маєш рацію.

— Ми якісь особливі — сказала Тереза, раптово ставши серйозною. Томас трохи розгубився. — Ти так не думаєш?

Томас спробував здаватися кмітливим і задумливо кивнув. Він не хотів видати, що ця ідея навіть не приходила йому в голову.

— Я здогадувався. Має бути якась причина на те, щоб тримати нас окремо. Але буде складно здогадатися яка, якщо ми не дізнаємось навіщо ми тут.

Всередині він відчув роздратування і сподівався, що воно не відбилося у нього на обличчі. Він два рази повторив слово “здогадуватись” і це все прозвучало безглуздо.

А Терезі так не здавалося.

— Я знаю. Твоє життя теж схоже на шкільні лекції з ранку до ночі?

— Приблизно.

Тереза кивнула, і задумливо сказала

— Вони продовжують казати мені про те яка я тямуща.

— І мені. Це дивно.

— Я думаю це все якось пов’язано зі Спалахом. Твої батьки вже підхопили його перш ніж тебе забрав БЕЗУМ?

Від радості яку Томас тільки почав відчувати не залишилося і крихти. Він раптом згадав свого батька, сп’янілого від сказу, свою матір що прощається зі своїм сином, якому і п’яти нема. Він спробував зупинити спогади.

— Я не хочу говорити про це, — відрізав хлопець.

— Чому? — спитала Тереза

— Просто не хочу і все.

— Гаразд. Тоді я теж, — здається її це не дуже турбувало.

— Так чи інакше, чому нас привели сюди? — Він знову жестом обвів крихітну кімнатку. — Серйозно, що ми повинні робити?

Тереза склала руки на грудях і опустила ногу на підлогу.

— Розмовляти. Спробувати побути разом. Не знаю. Вибачай, якщо тобі нудно проводити зі мною час.

— А? Ти що гніваєшся?

— Ні. Я не гніваюсь. Просто ти не дуже приємний. Я лише хочу нарешті мати друга.

Томасу хотілося вдарити себе.

— Пробач. Я також хочу.

Він не знав як їхня зустріч може піти ще гірше

Він відчув неймовірне полегшення коли Тереза знову усміхнулася.

— Тоді можливо, ми пройшли тест. Напевно вони хотіли побачити як ми порозуміємося.

— Що б то не було, — усміхнувся він. — Я вже давно покинув спроби про щось дізнатися.

Після довгої паузи вона сказала:

— Так ми … друзі?

— Друзі.

Тереза простягнула руку:

— Домовилися.

— Гаразд.

Він нахилився вперед і вони потиснули руки.

Тереза сіла назад і вираз її обличчя знову змінився.

— Слухай, а твій мозок іноді болить? Я маю на увазі не просто головний біль, а десь там, глибоко всередині черепа?

Томас міг тільки уявити як шоковано виглядало його обличчя.

— Що? Ти серйозно? Так!

Тільки він вирішив розказати їй про жахливі ранкові головні болі — може навіть про дежавю — вона приклала палець до губ.

— Тихіше. Хтось наближається. Поговоримо про це пізніше.

Томас і гадки не мав як вона дізналася це. Він не чув нічого але за мить після її слів у двері постукали. Через секунду доктор Лівіт просунув голову в отвір.

— Привіт діти ,— бадьоро сказав він. Він перевів погляд з Томаса на Терезу. — На сьогодні все. Повертайтеся в свої кімнати. Ми думаємо, що все пройшло чудово, отже у вас буде багато можливостей краще пізнати один одного.

Томас і Тереза переглянулися. Він не дуже розумів що виражали її очі, але він дійсно повірив, що у нього з’явився новий друг. Вони підвелися і послідували за Лівітом. Томас був вдячним навіть за той короткий час який вони отримали і сподівався що хороша поведінка призведе до нових зустрічей, як їм і обіцяли.

Вони вже були біля дверей коли Тереза зупинилася і задала доктору Лівіту питання. Точніше два. Але цього було достатньо щоб змінити поведінку чоловіка.

— Що таке «механізм Стиру»? Це правда що під час операції з імплантатом померло сім дітей?

Ці запитання приголомшили Томаса. Він озирнувся на Терезу поки доктор підшукував відповідь.

— Як… запнувся чоловік. Він як і Томас усвідомив , що Тереза натрапила на щось важливе. Щось правдиве. — Звідки ти взяла таку нісенітницю?

Томаса теж це цікавило. Як вона почула таке? Він ніколи нічого не чув.

Тереза знизала плечима.

— Іноді ви розмовляєте і думаєте, що ми не чуємо.

Лівіт був роздратованим, але його голос залишався спокійним:

— Інколи, щось підслуховуючи, ви не знаєте всієї історії. Давайте не зосереджуватись на тому ,що вас не стосується, гаразд?

Сказавши це він розвернувся і знову закрокував коридором. Здавалося, його не хвилює чи вони йдуть слідом, але обидва прямували за ним.

— Це весело — прошепотіла Томасу Тереза. — Прогулюватися зі своїм новим другом.

Він приголомшено поглянув на неї.

— Серйозно? Ти розказуєш про вмираючих дітей, а потім поводишся неначе це незначна подія? Ти така дивачка.

Він намагався пожартувати щоб приховати те, наскільки його нажахало її друге запитання. Звичайно, це просто плітки?

Він заспокоївся коли вона раптом поцілувала його у щоку, і пройшла по коридору повз доктора Лівіта.

Безумовно, Томасу подобалося мати друга. Але спостерігаючи як вона біжить, відчуття паніки знову повернулося. Що сьогодні з ним відбувалося? Від пекучого головного болю, до нездоланного дежавю ,від якого він мало не втрачав рівновагу. Неначе він відчував як обертається Земля.

Він щосили намагався не думати про гірше з можливих відповідей.

Він намагався не думати про Спалах.

Позначки

60 Відповісти на “Розділ 9”

  1. Fantastic poem! What a great idea to respond to the event in poem form. Wow. Your words made me feel as though I was there. Caryl Orran Luigi

  2. Wonderful article! We will be linking to this particularly great article on our website. Keep up the good writing. Lily Melvin Amaris

  5. Hello there. I found your blog via Google even as looking for a comparable subject, your web site came up. It appears to be great. I have bookmarked it in my google bookmarks to visit then. Rey Nevil Cassi

  7. I have recently started a blog, and the information you offer on this website has helped me a lot. Thank you for all of your time & work. Natividad Wendel Steinway

  9. After all, we should remember compellingly reintermediate mission-critical potentialities whereas cross functional scenarios. Phosfluorescently re-engineer distributed processes without standardized supply chains. Quickly initiate efficient initiatives without wireless web services. Interactively underwhelm turnkey initiatives before high-payoff relationships. Holisticly restore superior interfaces before flexible technology. Marinna Herbert Bryan

  11. Man they both are eluminaitic cause at election photo they have same rinkle in eye side and same smile everything is same . Have u ever notice all news reporter tell and speaks same topic and every word is same. Josefina Randal Tuppeny

  13. Hello i am kavin, its my first occasion to commenting anyplace, when i read this paragraph i thought i could also make comment due to this brilliant post.| Imogene Dewain Mellette

  15. Wow, fantastic blog layout! How long have you been blogging for? you made blogging look easy. The overall look of your website is excellent, let alone the content! Kelcy Dominick Lazarus

  16. I precisely needed to appreciate you once again. I am not sure the things that I might have handled in the absence of the entire points provided by you on such a problem. It has been a very frightening dilemma in my circumstances, however , looking at the skilled mode you processed that made me to jump over fulfillment. I am happier for this help and in addition hope that you know what a great job you are always getting into instructing others through the use of your web blog. I know that you have never encountered all of us. Leoline Britt Macur

  17. Cum faci cu reincarcarile? folosesti aplicatia de mobile cu statiile disponibile in zona ta sau ai acasa un stand de 7,2KW ? cat dureaza o incarcare la statia de acasa? Marti Perry Shishko

  19. Hi my loved one! I wish to say that this post is awesome, nice written and come with almost all vital infos. I would like to look extra posts like this. Anna Delmer Ottilie

  20. Hello, of course this piece of writing is actually pleasant and I have learned lot of things from it concerning blogging. Kelci Raynard Gipsy

  21. I have been absent for a while, but now I remember why I used to love this web site. Thank you, I will try and check back more often. How frequently you update your web site? Rubi Granny Nedi

  22. If you are going for best contents like I do, only go to see this web page all the time because it presents feature contents, thanks Arabella Sammie Gentes

  24. I am really delighted to read this weblog posts which contains tons of useful data, thanks for providing such information.| Gustie Alexandr Rhyner

  25. Sed lacinia, urna non tincidunt mattis, tortor neque adipiscing diam, a cursus ipsum ante quis turpis. Nulla facilisi. Ut fringilla. Suspendisse potenti. Nunc feugiat mi a tellus consequat imperdiet. Vestibulum sapien. Proin quam. Etiam ultrices. Annie Hendrick Babbette

  26. As I web site possessor I believe the content material here is rattling great , appreciate it for your hard work. You should keep it up forever! Best of luck. Elaine Maison Hedve

  28. I have read so many articles or reviews concerning the blogger lovers however this article is actually a good article, keep it up. Babb Rodney Herrmann

  31. Hello there! This article could not have been written any better! Many thanks for sharing! Midge Bogey Glantz

  32. Fantastic web site. A lot of helpful info here. I am sending it to a few pals ans also sharing in delicious. And of course, thanks in your effort! Corrinne Fransisco Adur

  33. Pretty! This was an extremely wonderful article. Thanks for providing these details. Korry Calvin Norry

  35. I enjoy reading a post that can make people think. Also, thanks for allowing for me to comment! Edeline Steward Ogawa

  36. Way cool! Some extremely valid points! I appreciate you writing this article and the rest of the site is also very good. Dayle Joey Hen

  38. de fapt n-ai platit tu. a platit statul. da, se poate argumenta ca de ce da pt electrice. dar de ce da pentru academii care nu au ce cauta, de ce da pt pensionari care nu au cotizat si tot asa. alea da probleme serioase. nu ca de ce vrem sa poluam mai putin si sa fim mai sanatosi pe bune ca sasta era problema, ca de ce sa fim sanatosi??? UAU. ca biciclist abia astept sa nu mai respir gaze de esapament la semafor. Cordey Sonnie Dowell

  39. This is really commendable. I wish the chapter more Grace to do more around their communities. CONGRATULATIONS!! Minette Ahmad Partridge

  40. I bought 3 lbs of fresh ore cut cubed sweet potatoes in my grocery store. Can I put these in the oven, or would it it work as well in the recipe Joni Humbert Tyrrell

  41. of course like your web-site but you have to check the spelling on quite a few of your posts. Many of them are rife with spelling issues and I find it very bothersome to tell the truth nevertheless I will surely come back again. Madonna Germayne Rowena

  42. Pretty! This has been an extremely wonderful post. Many thanks for providing these details. Madelyn Sargent June

  43. I always used to read paragraph in news papers but now as I am a user of net therefore from now I am using net for articles or reviews, thanks to web. Arielle Greggory Osber

  44. girl that mac and cheese has no seasoning in it at all and most definitely tastes bland the house. Lorna Farly Kiona

  47. After looking over a handful of the articles on your web page, I truly like your way of blogging. I book-marked it to my bookmark site list and will be checking back in the near future. Please visit my website as well and let me know your opinion. Mady Herby Drud

  48. malatya kargo malatya kargo malatya kargo malatya kargo malatya kargo malatya kargo malatya kargo Marion Randall Lian

  49. Hello! I simply would like to give you a big thumbs up for the great information you have got here on this post. I will be coming back to your website for more soon. Ashlee Skell Taylor

  50. Awesome write-up. I am a regular visitor of your blog and appreciate you taking the time to maintain the excellent site. I will be a regular visitor for a long time. Claire Hakim Trip

  53. Hola doctor cruz lo primero es intentar ASER algo diferente y con el tiempo. Tener el perfecsionismo. Caitrin Gradeigh Honorine

  54. This piece of writing is actually a nice one it assists new web people, who are wishing for blogging.| Catriona Baldwin Brenda

  55. Wonderful beat ! I would like to apprentice while you amend your website, how can i subscribe for a blog web site? The account helped me a acceptable deal. I had been tiny bit acquainted of this your broadcast provided bright clear concept Maddie Ruttger Royall

  56. To assemble thoughts in the brief moments after such a sudden and tragic loss is difficult. Franni Rickert Avrom

  57. It is not my first time to pay a quick visit this web site, i am visiting this website dailly and get pleasant data from here every day.| Petra Luca Magnien

Коментарі закриті.