228 . 04.03 | 7:00
Томас потягнувся, вдарив по будильнику і його рука знесилено впала на край ліжка. Він ненавидів побудку після їх нічних зустрічей у службовому приміщенні. Він краще б опинився в будинку повному кранків. Голодних кранків.
Але після удару по будильнику, він міг відпочити ще десять хвилин. Це був, як бонус щоранку. А потім знову репетував сигнал.
Він знову згорнувся калачиком. Коротка, але насолода.
Томас не бачив Мінхо вже більше року, хоча той і вижив після того покарання з грівером. Принаймні вижив фізично. Албі сказав, що психологічно, емоційно… Мінхо змінився. Він вже не був таким балакучим та зухвалим, він більше ніколи навіть не згадував слово “втеча”. Час заліковує будь які рани, але якщо послухати, те як описував стан їхнього спільного друга Албі, Мінхо для цього знадобиться років двадцять. Продовжити читання “Розділ 28”