224.9.2 | 7:30
У двері як завжди точно в назначений час постукали — плюс мінус пару секунд. Томас відчинив їх і зустрів немигаючий погляд незнайомця. Лисий чоловік, що здавалося був не дуже радий бути тут. Напевно і життя йому не приносило радості. У нього були набряклі почервонілі очі і коли він хмурився зневіра відбивалася у кожній зморшці його обличчя.
– Де доктор Пейдж? – мало не закричав Томас. Як би він не любив свій графік, його порушення змушувало хлопця почуватися некомфортно. — З нею все гаразд?
— Прошу, можна увійти? — відповів чоловік, кивнувши на тацю з їжею. У його голосі хлопець не почув ні краплі тепла, яке було у доктора Пейдж. Продовжити читання “Розділ 7”