226.11.13 | 1:34
Коли Галлі увійшов до кімнати, Томасу стало його жаль. В цьому хлопчику не було нічого цікавого — високий і худорлявий, чорне волосся, бліда шкіра. У нього було декілька гнилих зубів, але це не здавалося незвичним. Томас і сам вже не пам’ятав, коли востаннє відвідував стоматолога.
І все ж, Галлі здавався… якимось жалібним. Можливо у цьому були винні його очі. Якби ви подивилися йому в очі, ви б могли сказати, що у цьому хлопці, щось дуже давно зламалося.
— Знайомтеся, це Галлі, — сказав Мінхо. — Галлі, знайомся. Дехто з вас знають його, чи принаймні бачили його. Я впевнений, ми всі непогано порозуміємося.
— Лацно, — сказав Ньют.
Галлі кожному досить люб’язно кивнув і видушив спробу щирої посмішки. Томас та інші вклали всі сили, щоб відповісти йому тим же.
Надовго запала ніякова тиша. Нарешті Албі задав саме те питання, яке дуже цікавило Томаса.
— Так як Галлі, збирається допомогти тобі з тим ідіотським планом втечі?
— Хай сам розкаже, — відповів Мінхо, стукнувши новачка по спині.
Галлі кахикнув.
— Я працюю на полях з парою інших. В основному впорядкування та озеленення — виривання бур’янів, згрібання снігу після дивних штормів, спроби виростити кущі та квіти. Але я ще займаюся електротехнікою, ремонтом і тому подібним. Нас троє і ми працюємо на чоловіка на ім’я Чейз.
— І як це вам допоможе? — поквапив хлопця Албі, показуючи, як він відноситься до плану втечі. — Завезеш Мінхо в ліс на тачці?
Ньют пирснув, і зупинив себе.
— Вибачте, — пробурмотів він.
Замість того, щоб образитися, Галлі посміхнувся.
— Якщо когось і повезуть на тачці, це буду я. Мінхо мій боржник.
— Чому? — поцікавилася Тереза.
Мінхо відповів:
— Тому, що лише він може втілити цю справу в життя.
Очікуючи пояснення, всі поглянули на Галлі. Усі крім Чака, котрий заснув на підлозі, замість подушки використавши брудну швабру.
— Скажімо, Чейз — не найрозумніший чувак у БЕЗУМі. — Галлі говорив втупившись у підлогу і Томас не знав, як це розцінювати. — Я вже декілька тижнів створюю маленькі штучки, штучки що допоможуть пройти міри безпеки БЕЗУМу. По правді, БЕЗУМ вважають, що кранки та стан світу утримують нас від будь яких спроб. У БЕЗУМ потрапити набагато складніше, ніж вийти з нього.
— І що, заради всього святого, ти збираєшся робити коли опинишся серед великої пустелі Аляски. — запитала Тереза. — Візьмеш машину на прокат, підеш знайдеш класну квартиру в Джуно?
— Чуваки, мені подобається ваш сарказм, — сказав Галлі. — Тобто, ви вважаєте я тупий? Тільки тому, що я не бігаю на тусовки в оточенні миючих засобів?!
— Охолонь, Галлі, — застеріг Мінхо.
Галі підняв руки.
— Їм треба подорослішати!
— Агов! — крикнув Албі. — Прийшов сюди такий весь крутий. Ми тебе не кликали.
— Ну годі, я пішов, — сказав Галлі, прямуючи до виходу. Мінхо вискочив перед ним і торкнувся його грудей. Галлі зупинився.
Мінхо озирнувся.
— Годі, друзі. А зараз, можете мені повірити? Ви думаєте чому, я чекав місяці, щоб спустити курок? Тому що я терплячий і не дурний. Галлі зрозумів, як зв’язатися з кузеном з Канади — він десь біля кордону. Галлі використав коди транспондера Чейза. За декілька миль від лісу, нас чекатимуть люди — вони вже готові.
Томас не вірив своїм вухам. Мінхо не жартував. Не дивлячись на те, що тут їм краще, ніж будь де у світі, він хотів тікати.
— Чому? — запитав Томас. Це єдине слово привернуло загальну увагу. — Просто скажи нам, чому, Мінхо. Ми знаємо, ти не дурний і я впевнений, що Галлі теж. Але хлопці, чому ви так хочете вибратися звідси?
— Тому, що ми в’язні, — відповів Мінхо. — Тому що нас утримують тут проти нашої волі. І цього мені вистачить.
— Але вам і в половину, не буде так добре як тут! — мало не закричала Тереза. — Як ви можете просто відмовитися, від допомоги світові?!
Вперше, з їхньої зустрічі, Мінхо дивився на них як на ворогів.
— Гадаю, у нас різні погляди на життя, — сказав він. — Якщо до вас ще не дійшло, то і не дійде. Ви ніколи не заберете мою свободу, без дозволу.
— Вибачте, якийсь невдалий вийшов початок, — втурився Галлі. — Напевно, я просто рознервувався тут. Але друзі, я вам обіцяю, все спрацює, — він подивився на групу і додав, — Хтось піде з нами?
Його слова зустріли мертвою тишею.
— Коли? — порушуючи мовчання, запитав Ньют.
Мінхо та Галлі відповіли одночасно.
— Завтра вночі.