231.12.19 | 10:37
Доктор Пейдж стояла за столом. З одного боку сиділи Томас та Тереза, а з іншого — Арис та Рейчел. Трохи далі сиділи кілька техніків та психологів, більшість з них мовчали. Але час від часу, доктор Пейдж зиркала на них, щоб вони підтвердили її слова.
Всі вже знали про відправку обраних, залишалося лише обговорити деякі останні деталі. Томас зібрав усе своє терпіння, щоб і далі прикидатися, що він присвятив своє серце і душу їх задумам щодо них. Але його метою — і величезною надією — було, щоб вони ніколи не здійснилися.
— Погляньте, — мовила доктор Пейдж, вказуючи на екран на стіні за нею. На ньому красувалася довга діаграма, сповнена інформації — скільки нових і унікальних Змінних ми добилися від цієї відправки. Ми зробили набагато більше, ніж запропонувала ти, Терезо. Це чудова можливість — прискорювач, можна сказати — збудити багато відділів зони ураження які ми раніше не могли дослідити.
Томас примружився, щоб прочитати хоч рядок на екрані. Але слова були дуже дрібні. А потім, по сигналу доктора Пейдж екран погаснув.
Вона продовжила:
— Навіть перші сорок вісім годин принесуть глейдерам багато несподіванок. Ці несподіванки дуже порушать їх звичаї а збудять багато нових емоцій та думок. Два об’кта за два дні, вперше з’являється протилежна стать — ми просто у захваті від можливостей. Тому хочу дуже подякувати Терезі за цю ідею, — вона посміхнулася Томасовій подрузі.
А йому було байдуже, те що вона взяла на себе усі заслуги. План би ніколи не спрацював, якби він почав сперечатися. Це все було неважливо. Як би сильно раніше він не любив доктора Аву Пейдж, він сподівався що скоро, ніколи її не побачить. Чи ще когось чи щось пов’язане з БЕЗУМом.
Він поглянув на Ариса та Рейчел, вони обидва здавалися не дуже щасливими. Останнім часом, вони мало розмовляли, тож вони з Терезою досі вагалися, чи залучати їх до плану. Все було досить заплутано і дуже ризиковано. Але він не міг уявити, що вони нічого їм не скажуть. В будь якому разі, він збирався врятувати усю групу Б зі своїми друзями у групі А.
— Томасе?
Він отямився і усвідомив що доктор Пейдж та усі інші витріщалися прямо на нього.
— Вибачте, — мовив він та посовався у кріслі. — Я трохи відключився. Я щось пропустив?
Вона суворо поглянула на нього.
— Я запитала, що ти думаєш про стирання пам’яті.
Його облило потом. Він відчув некомфортне тепло.
— Що ви маєте на увазі?
— Це те, про що я все ще вагаюся у цій відправці. Кожному об’єкту до вас стирали пам’ять, тож я трохи хвилююся порушити цю закономірність. Я хотіла дізнатися, що ти думаєш з цього приводу.
Він опанував себе, зібрав усі свої думки докупи. Можливо, це був найважливіший момент в його житті.
— Я розумію, але ми з Терезою багато говорили про це, — згадуючи її, він тільки робив свої аргументи міцнішими. — Я думаю, це тільки додасть вам те, про що ви говорили, усі ці нові можливості. Це так багатообіцяюче, мати когось там, що буде усе розповідати вам. Такої перспективи, ми ще не мали. На мою думку, це наступний рівень тих незліченних спостережень, які я зробив за останні пару років.
— Логічно, — погодилася доктор Пейдж. — Невже це буде чимось настільки новим?
Він намагався залишатися спокійним.
— Справа не лише в цьому. Найважливіше, подумайте які досліди ви можете провести наді мною, Терезою, Арисом та Рейчел. Не забувайте, що ми також суб’єкти. Замість того, щоб вивчати нашу динаміку без спогадів, ви можете побачити, як все працює з неушкодженою пам’яттю у Глейді. Такого ви ще не могли зробити раніше.
Доктор Пейдж кивала, але це не обов’язково означало, що вона була згодна.
— Я гадаю, що це може бути корисним для багатьох речей, але це були найважливіші.
Він вирішив зупинитися, а не молоти усяку маячню і сподівався, що вони повірять, що насправді він розказав не усі варіанти, чому це так цінно.
— Добре сказано, Томасе, — мовила доктор Пейдж. — Можеш розслабитися, адже більшість людей у цій кімнаті згодні з тобою.
Вона посміхнулася, наче це питання було лише випробуванням.
«Молодець» — похвалила його Тереза.
«Дякую, — відповів він. — У мене так спітніли пахви.»
Зустріч тривала ще принаймні годину. Але вкінці, Томас вирішив, що все пройшло так добре, як тільки можна було уявити. Усі плани завершені та узгоджені.
Томас першим потрапить до лабіринту. Наступного дня, до них приєднається Тереза. У них двох залишиться неушкоджена пам’ять. Теж саме зроблять і Арис з Рейчел у лабіринті групи Б. Томас отримав все, що хотів.
А тепер треба було дещо зробити.